Если Ваш ребенок жертва сексуального насилия

Є теми та речі, про які неприйнято говорити, навіть, якщо хочеться кричати. Про які говорити ніяково, складно і страшно. Які хтось довіряє тільки своєму щоденнику, а хтось забирає з собою назавжди. Ці теми і речі розділяють життя на до і після, змінюють його назавжди, силоміць знайомлюючи з чимось таким, чого воліли б не знати і не торкатися.

Я психолог і вчу сприймати життя таким яким воно є, бачити його красу та доброзичливість. Але є речі,  щодо яких важко просто знати, що вони є, неможливо залишатися безоціночним і осторонь. Навпаки, важливо і потрібно бути небайдужими, сміливими та співчутливими щоб могти передбачити та зупинити певні речі та або допомогти пережити певні теми.

«16 днів проти насилля» — всеукраїнська акція, спрямована на привернення уваги суспільства на проблеми подолання насилля в сім’ї, жорстоко поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Інформація, яка буде наведена нижче стосується насилля дітей. В тому числі сексуального насильства щодо дітей. Будьте свідомими, дочитайте до кінця.

ОСНОВНІ ФАКТИ:

• Насильство щодо дітей включає всі форми насильства щодо людей віком до 18 років, що вчиняються батьками або іншими вихователями, однолітками, романтичними партнерами чи незнайомими людьми: це фізичне, сексуальне та психологічне/емоційне насильство; травля та відсутність належного піклування та турботи тощо.
• За оцінками, у глобальних масштабах до 1 мільярда дітей віком 2-17 років зазнали фізичного, сексуального чи емоційного насильства або були залишені поза увагою у 2019 році.

• Перенесене в дитинстві насильство позначається на здоров’ї та добробуті протягом усього життя.

•  Фактичні дані з різних частин світу свідчать, що насильство щодо дітей можна попереджати.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ

Сексуальне насильство над дітьми – це будь-який контакт чи взаємодія між дитиною і людиною, старшою за віком, в якому дитина сексуально стимулюється або використовується для сексуальної стимуляції:

• ласка, еротизована турбота;
• демонстрація статевих органів; використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;
• згвалтування або розтління, орально-гінетальний контакт;
• сексуальна експлуатація (порнографічні матеріали із дітьми);
• проституція.

Увага! Діти можуть довго страждати, але не говорити і не просити про допомогу тому що: бояться, не знають як пояснити, соромляться, не розуміють, що правильно, а що ні, оскільки ще досить некритичні і довіряють дорослим.

БАТЬКАМ ТА ДОРОСЛИМ, ОБОВ’ЯЗКОВО ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ, ЯКЩО:

1. Дитина в нехарактерній раніше для неї мірі стає замкнутою.

Варто насторожитися, якщо ваша зазвичай чуйна і енергійна дитина різко перетворюється в сором’язливу і потайливу, важко йде на контакт. Найчастіше хлопчик або дівчинка, що пережили сексуальне насильство, відчувають сором, збентеження і розгубленість щодо того, що сталося, і оскільки в силу свого віку діти ще не навчилися чітко і ясно усвідомлювати і висловлювати свої почуття, то зберігають і блокують їх у собі.  Якщо дитина тривалий час веде себе тихіше ніж звичайно — тривожний сигнал, який не терпить ігнорування.

2. Поведінка дитини не відповідає її віку – відбувається «відкат» на кілька років назад.

Специфічний симптом того, що дитина пережила сексуальне насильство.

Наприклад, дитина знову починає мочитися ночами; впадає в істерику або виявляє агресію без видимих причин.

3. Жахи та інші розлади сну.

З беззонням та кошмарами час від часу можуть стикатися всі люди і діти. Якщо це поодинокі та рідкі випадки не варто панікувати, але важливо поговорити з дитиною дану ситуацію та надати підтримку. Тим не менш, якщо вже тиждень дитина нормально не спить, бачить уві сні кошмари, плаче, коли перед сном залишається сама у кімнаті, і не може заснути у своєму ліжку один —  необхідно зробити кроки щодо встановлення причин таких порушень.

4. «Підозрілі» ігри.

Іноді діти, які зазнали сексуального насильства, несвідомо відтворюють те, що сталося під час гри з іншими дітьми або за допомогою іграшок. У таких випадках ігри дитини набувають явного сексуального відтінку, при тому, що дівчинка або хлопчик не зможуть вам пояснити, чому гра має таку, а не іншу форму.

5. Різка зміна характеру.

Зверніть увагу, якщо ще до недавна щира, товариська і весела дитина перетворюється на хворобливо-похмуру, прагне уникнути контакту та усамітнитися. Якщо в момент змінилися звички, інтереси, вподобання, з’явилися інші ігри, нові друзі. Або навпаки: скромний, тихий і сором’язливий малюк проявляє збудженість, влаштовує істерики, потребує постійної уваги, без видимих причин перепади настрою.

6. Нездорова реакція на певні місця та конкретних людей.

Дитина починає наполегливо виявляти небажання перебувати у звичному для неї місці (двір, гурток, садочок, школа, квартира) або поруч із конкретною людиною, яка до того ж викликає у неї реакції втечі, спроби сховатися, заціпеніння, плачу, крику.

7. Тілесні ушкодження. Насильник рідко залишає сліди на тілі дитини, але все ж таки:

• Біль, кровотеча або виділення, зміна кольору (усі в області рота, піхви та анусу);
• Біль при сечовипусканні та випорожненні;
• Синці навколо геніталій;
• Синці (сліди прикусу) на шиї та інших місцях із тонкою шкірою.

8. Норми сексуальної поведінки дитини.

Слід розрізняти адекватну та неадекватну віку сексуальну поведінку малюка. Так, до норм сексуальної поведінки дитини (0-5 років) відносимо:

• використання дитиною виключно простої, образної дитячої мови при описі інтимних частин людського тіла або аналогічних місць на поверхні ляльки чи іграшки;
• прояв інтересу до питання, звідки беруться діти;
• торкання та дослідження своїх інтимних місць, прояв інтересу до влаштування свого тіла.

Зверніть увагу: сексуальна освіта дитина має відбуватися поступово, але постійно та відповідно віку дитини, починаючи з раннього віку.

ЯК ПРАВИЛЬНО ПРОВЕСТИ РОЗМОВУ З ДИТИНОЮ ДЛЯ ПРОЯСНЕННЯ СИТУАЦІЇ

Основним завданням дорослих в цьому процесі є забезпечення відчуття безпеки у дитини під час розмови.

Сексуальне насильство – найскладніший предмет обговорення як для батьків, так і для дитини, тому важливо, щоб розмова відбулася у максимально комфортному середовищі. Виберіть вільний момент, коли ні синові/дочці, ні вам не треба нікуди поспішати. Запропонуйте дитині поговорити, заздалегідь попередивши про те, що маєте намір поставити деякі питання, чесні відповіді на які не спричинять жодних негативних наслідків для дитини.

Потрібно правильно та чітко поставити дитині питання про те, чи було порушено її сексуальну недоторканність.

Як тільки ви переконалися, що дитині з вами зараз комфортно, акуратно почніть предметну розмову. Головне питання можна сформулювати наступним чином: «Чи торкався (просив, збирався), чи робив інші маніпуляції хтось колись до твоїх інтимних місць (з твоїми інтимними місцями)?». При описі частин тіла, до яких не повинні торкатися чи проявляти інтерес інші люди, використовуйте прості слова та вирази, знайомі вашій дитині.

Якщо дитина каже «Ні» або відмовчується, ставимо малюкові/малечі питання про причини зміни в його поведінці, які і стали причиною розмови, що відбувається.

Наприклад, ви можете сказати, що помітили її страх перед походом на тренування, в дитячий садок, школу, якого раніше не спостерігали, і хотіли б дізнатися про його витоки: «Ти став сором’язливим (агресивним, потайливим і т.д.). Чому? Я турбуюся і хотів би поговорити про це». Повинне прозвучати конкретне питання про те, чи стала певна подія чи конкретна людина причиною змін у поведінці.

!!! «СЕКРЕТ»

Часто ґвалтівник бере обіцянку у дитини зберігати те, що відбувалося (відбувається), у секреті; не виключено і залякування дитини з метою приховування злочину. Якщо ваша дитина підтверджує, що обіцяла нікому не розповідати, поясніть їй, що існують ситуації, коли розкрити таємницю – це норма, і ніхто від цього не постраждає, особливо «ти, малюк».

ПІДТРИМКА

Насамперед запевніть вашу дитину, що у справжньої розмови є одна лише мета – ви хочете вберегти його/її або допомогти від (в) небезпечної ситуації. Продемонструйте свою лояльність та підтримку. І у випадку, якщо побоювання не підтвердилися, запевніть, що якщо сексуальна недоторканність одного разу буде порушена, то дитина завжди може і повинна розповісти про це вам, батькам.

 ПРЕВЕНЦІЯ, РЕАКЦІЯ ТА ЗАХИСТ

1. Виявляємо, які ситуації можна визначити як сексуальне насильство щодо неповнолітнього.

Перерахуємо злочинні дії:

• Вступ дорослого або неповнолітнього (часто старшого за віком) у статевий контакт з дитиною незалежно від її форми та факту згоди/незгоди дитини на такий контакт;
• Різноманітні дотики до геніталій вашої дитини з задоволення персонального сексуального бажання;
• Примус дитини до дотиків до чужих (дорослої чи іншої дитини) інтимних місць;
• Демонстрація дорослим своїх геніталій дитині, а також примус дитини дорослим до спостереження за різними сексуальними маніпуляціями зі своїми статевими органами, статевим актом;
• Демонстрація дитині порнографічних зображень;
• Фото та відеозйомка дитини в оголеному вигляді.

2. Пояснюємо дитині, які частини її тіла інтимні та недоторканні.

З самого раннього віку дитина повинна знати про ті частини свого тіла, до яких не повинна виявляти інтерес інша людина. Багато батьків при поясненні визначають їх (частини) як «всі ті частини, що прикриваються спідньою білизною, купальником і т.д.».

3. Звернення до правоохоронних органів, служби довіри, за психологічної підтримки.

НАСЛІДКИ

Насильство щодо дітей має довічні наслідки для здоров’я та благополуччя дітей, сімей, спільнот та країн. Насильство щодо дітей може:ü Приводити до смерті, самогубства та тяжких пошкоджень і травм, як фізичних, так і психологічних. ü Перенесене в ранньому віці насильство може призводити до порушень розвитку мозку та мати довічні негативні наслідки для інших частин нервової системи, а також для ендокринної, кровоносної, скелетно-м’язової, репродуктивної, дихальної та імунної систем. Насильство щодо дітей може негативно впливати на когнітивний розвиток і позначатися на успішності та успішності у професійній діяльності. ü Приводити до негативного реагування на стрес та поведінку, що становить ризик для здоров’я. Діти, які зазнають насильства та впливу інших несприятливих факторів, з набагато більшою ймовірністю палять, зловживають алкоголем, вживають наркотики та мають сексуальні стосунки високого ризику. ü Серед них також відзначаються вищі показники тривожних розладів, депресій, інших проблем у галузі психічного здоров’я та самогубств.ü Приводити до незапланованої вагітності, штучних абортів, гінекологічних проблем та інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ. ü Сприяти розвитку широкого ряду неінфекційних захворювань пізніше у житті. Підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань, раку, діабету та інших порушень здоров’я значною мірою пов’язаний із негативним реагуванням на стрес та формами поведінки високого ризику, зумовленими насильством.ü Датися взнаки на можливостях і майбутніх поколіннях. Діти, які зазнають насильства та впливу інших несприятливих факторів, з більшою ймовірністю кидають школу і стикаються з труднощами в тому, щоб знайти роботу та втриматися на робочому місці. Вони також з більшою ймовірністю стають жертвами міжособистісного насильства та насильства проти себе та/або здійснюють таке насильство пізніше в житті, і у зв’язку з цим насильство щодо дітей може впливати на майбутнє покоління.

Дана інформація підготовлена за матеріалами  Всесвітньої організації охорони здоров’я, та ГО «Розуміння»\ Вплив насильства

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко